27 березня KSE ProfTech разом із Всеукраїнським молодіжним центром за підтримки Міністерства молоді та спорту України збирають у KSE активну молодь, щоб поговорити про професії, навички і можливості, які вже сьогодні формують майбутнє країни.
Це відкрита зустріч, де можна не лише послухати дискусію, а й спробувати технічні професії на практиці.

Захід покликаний створити пряму взаємодію між тими, хто шукає свій професійний шлях, і тими, хто формує новий ринок праці в Україні.
Учасники події зможуть краще зрозуміти, які професії стають стратегічними для економіки та відбудови країни, які навички вже сьогодні потрібні роботодавцям, де можна пройти коротке практичне навчання і які реальні можливості працевлаштування відкриваються після цього.

Кількість місць обмежена. Форма для реєстрації: https://forms.gle/QDCyuJQ1Sd1xt5157

27 березня 2026
15:00
KSE Dragon Capital Building, Київ

У програмі:
Панельна дискусія «Молодь, професія і відбудова: які навички будуть потрібні країні»

Учасники:
- Матвій Бідний, Міністр молоді та спорту України
- Сергій Савицький, керівник KSE ProfTech
- Марічка Чабан, керівниця напряму рекрутингу в Everstar
- Special guest

Модератор:
- Денис Мінін, керівник Всеукраїнського молодіжного центру

Поговоримо про те, які навички будуть потрібні Україні, які професії стають стратегічними і яку роль у цьому може відіграти молодь.

Презентація KSE ProfTech
Керівник центру Сергій Савицький представить модель швидкого професійного старту та розповість про можливості перекваліфікації і технічні професії, які вже сьогодні потрібні економіці.

Практичні воркшопи KSE ProfTech
Учасники зможуть протестувати технічні професії на практиці: спробувати себе в монтажі електроніки, VR-зварюванні, 3D-моделюванні та інших напрямах. Це можливість не просто почути про професію, а буквально відчути її руками ще до того, як робити вибір.

Нетворкінг і нові можливості
Подія також стане простором для знайомства з людьми, які працюють із молоддю, створюють освітні можливості, запускають нові проєкти та відкривають кар’єрні маршрути. Це шанс знайти корисні контакти, дізнатися про навчальні програми, домовитися про співпрацю або зробити перший крок до працевлаштування.

Створення умов, за яких кожен молодий українець чи українка матимуть гідну роботу та якісну освіту навіть у часи війни — це не амбітна мета, це частина євроінтеграційного шляху нашої держави. Днями у Києві відбулася масштабна подія, що об’єднала понад 200 учасників навколо цієї мети, і Бахмутська громада не залишилася осторонь.

Людмила Гусейнова: «Найголовніше досягнення минулого року – це щастя зустріти на волі наших посестер»
У 2019 росіяни викрали її на тимчасово окупованій Донеччині та понад три роки утримували в полоні за проукраїнську позицію. Восени 2022-го вона повернулася на підконтрольну Києву територію під час жіночого обміну та відтоді допомагає українкам, які пережили схожий досвід.

Людмила Гусейнова – правозахисниця, голова громадської організації «Нумо, сестри!». Вона одна з тих, хто є голосом жінок, постраждалих від сексуального насильства в російському полоні. Її діяльність стала частиною змін на Донеччині, саме тому Коаліція відзначила Людмилу званням Чемпіонки 1325.

«Коли я перебувала в полоні та переживала все те, що зараз переживають дівчата, які в полоні залишаються, я рятувалася єдиною думкою: всі, хто наді мною знущаються, будуть покарані. Це давало мені сили. Я документувала якісь моменти в своєму щоденнику, десь таємно писала імена та прізвища людей, щоб нічого і нікого не забути і за будь-якої нагоди розповідати про те, що відбувається з цивільними українками в російських катівнях. Бо чим більше ми про це говоримо, тим більший страх у злочинців. Не в усіх, звісно, але хтось та й замислиться над своїми вчинками, – переконана Людмила. – Єдиний шлях не допустити таких злочинів у майбутньому – це карати всіх, хто до таких злочинів причетний, зараз».
Про те, що за полонених дівчат потрібно боротися, активістка зрозуміла, щойно сама повернулася на свободу. Тоді, у 2022-му, вона ще не знала, як це робити, – все прийшло з досвідом. І завдяки підтримці однодумиць.
«Я бачила, що моїх зусиль замало. Що мій голос не може бути сильним, коли він один. Я зрозуміла, що мені потрібна психологічна допомога й усвідомлення того, що я можу поділитися своїм досвідом».
Так зі спільного болю постраждалих жінок і їх спільних прагнень народилася громадська організація «Нумо, сестри!», яка в минулому році приєдналася до Коаліції 1325 Донеччина.
«Нас посилили. І я сподіваюся, зараз ми теж посилюємо роботу Коаліції, – говорить Людмила Гусейнова. – Найголовніше досягнення минулого року – це щастя зустріти на волі наших посестер. Наталка Шило, Світлана Головань, Юлія Паніна, а з ними ще й інші дівчата, яких ми не знали, але вони були звільнені. Це неймовірна радість – побачити їх на волі. Вони перебували в полоні 6 років. Це неймовірно довго, це неймовірно страшно. Світлана Головань нарешті побачила своїх дітей – вони повернулися до мами на територію України. Це потужні хвилини щастя, заради яких ми й працюємо».
Зараз команда «Нумо, сестри!» допомагає звільненим жінкам відновитися. І в цій діяльності Людмила теж бачить привід для радості, бо відчуває підтримку – і української громадськості, і міжнародних партнерів, і місцевої влади.
«У нас завжди відкритий діалог з Донецькою та Луганською облдержадміністраціями, нас щиро підтримує апарат Уповноваженої з питань гендерної політики та Офіс омбудсмана. Зараз не дуже модно хвалити представників держави, але мені є за що їм подякувати. Нас, жінок, в організації більше 60-ти. У нас відкритий діалог з владою. Ми не мовчимо, ми знаходимо сили говорити про свої проблеми і спільно шукати рішення. Люди, які повернуться з полону, – а таких десятки тисяч – мають розуміти, яку допомогу вони можуть отримати від держави, на яку підтримку громадських організацій вони можуть розраховувати. Мені здається, саме в цьому і є сенс існування громадських організацій – рухати, розвивати, сприяти. Так ми можемо творити зміни. І я дуже хочу, щоб роль жінок у цих процесах була більш видимою, а їх вплив на прийняття рішень – сильнішим».

Історія Людмили Гусейнової прозвучала в другому епізоді подкасту «Чемпіонки 1325». Послухати повну розмову можна на ютуб-каналі SMARTA. https://youtu.be/ARAydgXxp2A?si=HPi4ZoTbpcVu4HvB

Матеріали створені за підтримки урядів Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко та Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund.

Друзі, маємо чудову новину! ГО «Наша допомога» приєднується до реалізації масштабного проєкту «ОБ’ЄДНАНІ ЗАРАДИ ЗМІН: ПОСИЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА МОЛОДІЖНОЇ АДВОКАЦІЇ В УКРАЇНІ». Протягом 2026–2027 років ми працюватимемо над тим, щоб голос молоді Слов’янська та Донеччини звучав гучніше, а наші громади ставали стійкішими.
Про що цей проєкт?
Наша мета — не просто надати допомогу, а створити систему, де молодь є активним партнером у відновленні України. Ми зосередимося на:
• підтримці вразливих підлітків: тих, хто постраждав від війни, та внутрішньо переміщених осіб;
• Розвитку ментального здоров'я: впровадженні міжнародних методик психологічної стійкості.
• молодіжній адвокації: навчанні молодих лідерів впливати на рішення місцевої влади.
Що ми будемо робити на місцях?
Ми не просто мріємо, ми діємо через конкретні інструменти:
1. Youth Resilience Lab — зміцнюємо психологічну базу молоді та фахівців.
2. VoiceMore — вчимо молодь досліджувати проблеми громади та перетворювати їх на адвокаційні ініціативи.
3. ReachNow — вчасно виявляємо підлітків, які потребують підтримки.
4. Community Tales — працюємо над подоланням стигми та створенням інклюзивного середовища.
Наша мережа стійкості
Ця ініціатива об’єднує зусилля на всіх рівнях:
• Донор: Шведське агентство SIDA.
• Міжнародний партнер: War Child Alliance.
• Національний координатор: МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» (AFEW-Україна).
• Ми (ГО «Наша допомога») разом із колегами з Харкова, Львова та Кропивницького втілюємо ці зміни в життя.
Стежте за нашими оновленнями! Попереду — навчання, тренінги, літні табори та реальні зміни в нашій громаді.
Об’єднані заради змін — інвестуємо у майбутнє сьогодні!

Увага-увага!

23 березня о 16:00 зустрінемось з усіма охочими дівчатами та жінками (до 40 років), щоб поговорити про стресостійкість у виробничо-управлінських відносинах під час війни.

Жити і працювати під час війни — це щоденний виклик для кожної з нас. Висока відповідальність, невизначеність, емоційне виснаження та необхідність приймати рішення навіть тоді, коли зовсім немає ресурсу.Але хороша новина в тому, що стресостійкість — це не вроджена риса. Це навичка, яку можна розвивати

На вебінарі ми поговоримо про:
як розвивається особистість у сучасному світі та які навички допомагають бути стійкими
що об’єднує успішних людей і які звички допомагають їм рухатися вперед
що таке стрес насправді та як він проявляється
як вчасно розпізнати виснаження та не довести себе до вигорання
як стрес впливає на роботу, бізнес та взаємодію в командах
як переживати невдачі без втрати віри у себе
як змінити підхід: не «проблема», а «задача, яку можна вирішити»
як працює когнітивний контроль та як наші думки впливають на наш стан

Практична частина:
техніки психологічного відновлення
вправи для стабілізації емоційного стану
інструменти повернення фокусу та ресурсу
відповіді на ваші запитання
Це буде не лише теорія, а й практичні інструменти, які ви зможете використовувати одразу після зустрічі.

Спікерка:
Олена Коссак — кризова психологиня, бізнес-тренерка, засновниця та керівниця тренінгового центру «Ля Телепате», де працюють з розвитком лідерства, управлінням командами та психологічною стійкістю.

23 березня
16:00
Онлайн, посилання знайдете у групі після заповнення анкети https://docs.google.com/.../1FAIpQLSdcMBkAdSSms4.../viewform (повторна реєстрація не потрібна)

Запрошуємо всіх жінок та дівчат, які хочуть навчитися краще підтримувати себе та залишатися стійкими навіть у складні часи.

І памʼятайте - ви керуєте настроєм, а не настрій – вами.

Рада Каландія: «Ромська жінка не повинна соромитися свого походження»
Вона переїхала з Донеччини на Закарпаття через повномасштабне вторгнення. Нове місто, нові люди, інша культура – незмінний лише набутий досвід і віра в те, що навіть у новій громаді можна творити зміни.
Рада Каландія – голова громадської організації «Циганське національне товариство “Ромен” у Донецькій області», учасниця Коаліції «1325 Донеччина» з перших днів її створення. Вона бореться зі стереотипами, які досі призводять до дискримінації та знецінення жінок і дівчат ромської спільноти. За цей внесок у реалізацію порядку денного «Жінки, мир, безпека» Коаліція відзначила Раду Каландію званням Чемпіонки 1325.
«Я отримала підтримку від своєї Донеччини, від Коаліції 1325. Коли ти бачиш, що ти не одна, що поруч такі ж сильні жінки, які борються та руйнують стереотипи, – це дає силу рухатись далі», – говорить Рада Каландія.
У Мукачеві Рада спершу працювала адміністраторкою прихистку для переселенців. Але дуже швидко побачила інше – невидиме для багатьох місцевих – життя ромських жінок.
«Ромська громада велика – близько 12 тисяч людей. А от можливостей для жінок і дівчат обмаль. Більшість з них не мають навіть базових документів. А без них немає доступу ні до медицини, ні до освіти, ні до соціальних виплат. Зареєструвати народження дитини – і то проблема».
Ромським жінкам і дівчатам, які опинилися в складних життєвих обставинах, потрібна була допомога. Для цього Рада Каландія ініціювала створення в Мукачеві кризового центру підтримки ромських жінок. У минулому році ця ідея знайшла підтримку в конкурсі малих грантів проєкту «Амбасадорки мирних змін», який реалізує ГО SMARTA за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
У кризовому центрі ромки отримують юридичні консультації, інформаційну підтримку та медіаційний супровід. Долучаються до просвітницьких сесій про права жінок і відвідують курси з вивчення української мови.

«Тепер у нас є власний простір безпеки, – говорить Рада Каландія. – Ми вчимо жінок не боятися говорити про себе. Ромська жінка має право бути почутою. Вона не повинна соромитися свого походження. А ще ми перестали мовчати про насильство. Раніше ми про це не говорили, але тепер мусимо. Це не в наших традиціях. Я не можу голосно сказати, що жінки вже почуваються в безпеці. Але тепер вони знають, що можуть розраховувати на допомогу».
А от про що Рада горить упевнено, так це про жіночу солідарність. З появою в Мукачеві кризового центру ромки – як місцеві, так і ті, хто приїхали на Закарпаття з Донеччини – почали об’єднуватися, обмінюватися традиціями та життєвим досвідом. Це і є зміни, яких громаді не вистачало.
«Дівчата з Донеччини і Закарпаття дуже різні. Нехай не одразу, а поступово, але вони почали підтримувати одна одну, спілкуватися поза зустрічами, почали звертатися до державних установ по допомогу і ставити питання владі, – тішиться Рада. – А коли жінка відчуває себе впевнено і комфортно в середовищі, яке її оточує, вона вже в безпеці».

Історія Ради Каландії прозвучала в другому епізоді подкасту «Чемпіонки 1325». Послухати повну розмову можна на ютуб-каналі SMARTA.
https://youtu.be/ARAydgXxp2A?si=HPi4ZoTbpcVu4HvB

Матеріали створені за підтримки урядів Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко та Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund.
#Нам_Потрібен_ОПД
#1325_зміцнює_країну
#ЖМБ_Україна
#WPS_Ukraine

Поліна Куліш: «Безпека – наш головний виклик. І в її забезпеченні жінки стоять поруч із чоловіками – на рівних»
Телефонний зв’язок з Донеччиною обривається, але ще об’єднує. У паузах між повітряними тривогами і службовими завданнями старша інспекторка батальйону патрульної поліції Краматорська і Слов’янська Поліна Куліш розповідає про роботу в місті, поруч з яким – війна.
Нещодавно Поліна отримала відзнаку від Коаліції 1325 Донеччина – стала «Чемпіонкою 1325». Цією нагородою відзначають жінок, які втілюють принципи Резолюції «Жінки, мир, безпека». І які доводять: жінки в безпеці та обороні гідні займати такі ж місця, як і чоловіки.
«Для суспільства це досі виклик, – говорить Поліна. – Стереотипи нікуди не зникли. У багатьох сферах жінки все ще змушені доводити свою професійність. Набагато частіше, ніж чоловіки. Втім війна поступово змінює уявлення про суспільні ролі. У поліції, у секторі безпеки й оборони жінки дедалі частіше стають видимими. Уже не як виняток, а як норма».
Жінки показують себе з неочікуваного для суспільства боку, розповідає Поліна та наводить приклад: дівчина, якій було всього 23. Колежанка з Харківщини. Загинула під час евакуації… Вона так само, як і жінки Донеччини, нарівні з чоловіками убезпечувала цивільних. Це був її свідомий вибір – ризикувати власним життям заради порятунку інших.
Евакуація сьогодні – одна з найскладніших частин роботи патрульної поліції в Донецькій області. Люди телефонують на 102, залишають заявки, просять вивезти їх із небезпечних населених пунктів. Хоча іноді навіть доїхати туди – виклик для самої поліції.
«Пам’ятаю, жінка залишала попередню заявку на евакуацію. Вона проживала у досить складному для доступу населеному пункті, бо дорога під постійною загрозою обстрілів. І от ця жінка виходила з небезпечної зони пішки – з рюкзачком на плечах, за руку з маленьким сином. Вона просто йшла, рятуючи свою дитину. А поліцейські рухалися їй назустріч. У такі моменти розумієш: безпека – це довіра. Коли людина телефонує до поліції і просить про евакуацію, вона довіряє. Це і тримає відчуття безпеки в громаді».
У патрульній поліції Краматорська і Слов’янська є окреме відділення зв’язків з громадськістю. Жінки, які в ньому працюють, проводять безпекові заняття для дітей і дорослих, виїжджають у прифронтові громади, розповідають людям про мінну небезпеку, навчають особистій безпеці та протидії вербуванню. На місця обстрілів також виїздить психологиня. Але зазвичай дівчата-патрульні просто заступають на зміну і ніколи не знають, чим вона закінчиться.
«Коли люди опиняються в безпеці після евакуації – маємо результат роботи всієї нашої команди», – говорить Поліна. І додає, що саме завдяки роботі жінок часто це відбувається скоординовано і злагоджено. Бо жінки краще розуміють одна одну, більше довіряють. У цьому є щоденна практика впровадження на Донеччині принципів Резолюції «Жінки, мир, безпека». І тому важливо, щоб жінки на рівні з чоловіками були залучені до ухвалення безпекових рішень.
«У нас на Донеччині багато активних жінок. Дуже компетентних. Вони підтримують одна одну, проводять об’єднуючі заходи. Це гарна основа для виконання обласного плану дій 1325. Але для того щоб обласний план дій став реальним інструментом змін, мають бути люди. Має бути відповідна безпекова ситуація в регіоні. Треба починати з існування нашого регіону, з його повоєнної відбудови та повернення людей додому. Так, головним викликом знову стане безпека. Але теперішній досвід уже показав: у її забезпеченні жінки стоять поруч із чоловіками – на рівних».


Історія Поліни Куліш прозвучала в першому епізоді подкасту «Чемпіонки 1325». Послухати повну розмову можна на ютуб-каналі SMARTA.
https://youtu.be/dvc3bEa--rQ?si=dMM4aSd8OvVboUSi

Матеріали створені за підтримки урядів Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund.
#Нам_Потрібен_ОПД
#1325_зміцнює_країну
#ЖМБ_Україна
#WPS_Ukraine