6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині народився Василь Семенович Стус — поет, перекладач, літературознавець, правозахисник. Його життя і творчість стали одним із найвиразніших свідчень духовного спротиву тоталітарній системі в Україні другої половини ХХ століття. Із 47 років життя значну частину — тринадцять років — він провів у слідчих ізоляторах, таборах та місцях ув’язнення.

Важливу роль у формуванні особистості Василя Стуса відіграла Донеччина. У ранньому дитинстві родина переїхала до міста Сталіно (нині — Донецьк), де майбутній поет здобував освіту, формував світогляд і робив перші кроки в літературі. Навчання на факультеті української філології педагогічного інституту, активне читання та самоосвіта сприяли становленню його як інтелектуала з чітко окресленою національною позицією.

У цей період життя, проведений на Донеччині, Стус проявив себе як принциповий захисник української мови й культури. Він працював учителем української мови, брав участь у літературному середовищі регіону, підтримував зв’язки з творчою інтелігенцією. Відмова від партійної кар’єри стала свідомим вибором, який визначив подальший шлях митця.

Переїзд до Києва й залучення до кола шістдесятників ознаменували новий етап у його житті. Публічні виступи проти політичних репресій, участь у правозахисному русі, відкриті звернення до владних структур спричинили системні переслідування. Стуса було виключено з аспірантури, позбавлено можливості фахової праці, неодноразово заарештовано.

Ув’язнення стало одним із ключових періодів його біографії. У таборах він зазнавав фізичного та морального тиску, однак продовжував писати, осмислювати пережите й відстоювати людську гідність.

Василь Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму поблизу села Кучино Пермського краю. Поховання в Україні стало можливим лише у 1989 році. Сьогодні його ім’я належить до пантеону діячів української культури ХХ століття.

Постать Василя Стуса має особливе значення для осмислення історії Донеччини як частини українського культурного простору. Його життєвий шлях засвідчує, що українське слово й національна свідомість формувалися та зберігалися навіть у складних умовах ідеологічного тиску. Нескорений дух українського слова, уособлений Василем Стусом, є важливою складовою культурної пам’яті України.