І це сигнал, що підхід до відновлення змінюється. Більше уваги приділяється тому, як рішення впливають на різні групи людей, наскільки вони справедливі й доступні.

Паралельно ми обговорили, на чому важливо зосередитися далі — зокрема в межах підготовки до Ukraine Recovery Conference 2026. Йдеться про те, щоб інтеграція гендерної рівності та інклюзії стала наскрізною у всіх напрямах відновлення, а не окремим елементом.

Серед пріоритетів:

посилення партнерств у сфері гендерно чутливого відновлення;

підтримка реінтеграції ветеранів і ветеранок;

розширення економічних можливостей для жінок;

системна підтримка людей, які постраждали внаслідок війни.

У практиці це означає дуже конкретні речі. Наприклад, коли відбудовують лікарню чи школу — одразу враховують доступність для людей з інвалідністю. Коли планують економічні програми — думають про можливості для жінок, зокрема тих, хто втратив роботу через війну. Коли говорять про ветеранську політику — враховують потреби і чоловіків, і жінок, і їхніх родин.

Тобто мова вже не про окремі ініціативи, а про зміну логіки рішень: щоб відновлення працювало для різних людей з різним досвідом.

Ця робота важлива тим, що змінює сам підхід до відновлення: від «відбудувати як було» — до «відбудувати краще і для всіх». І поступово це стає не лише наміром, а реальною практикою.