Є історії, в яких сила людини проявляється не в гучних словах, а в тому, як вона проходить через найскладніші обставини, продовжує працювати, піклуватися про близьких і допомагати іншим.
Олена Борисівна Антоненко — уродженка Мангушської громади, мама трьох дітей, фахівчиня у сфері захисту прав людини. Після початку повномасштабного вторгнення її життя, як і життя тисяч українських родин, змінилося назавжди.
15 березня 2022 року, коли Олені з дітьми вдалося виїхати з окупованого Мангуша, її чоловік потрапив у російський полон. Родина опинилася в розлуці, а попереду були місяці невідомості та пошуків інформації. Одним із небагатьох підтверджень того, що сталося, залишався відеозапис його затримання, оприлюднений на російських інформаційних ресурсах.
Разом із трьома дітьми Олена приїхала до Львова, згодом родина певний час перебувала за кордоном. Увесь цей час вона продовжувала шукати інформацію про чоловіка, зверталася до державних органів та організацій, які займаються питаннями полонених.
Згодом Олена отримала пропозицію долучитися до команди Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і разом із дітьми повернулася в Україну.
У вересні 2022 року вона розпочала роботу на посаді заступника начальника відділу запобігання домашньому насильству і торгівлі людьми, а вже за два місяці очолила цей відділ.
Особистий досвід боротьби за близьку людину став частиною життя Олени, але не зупинив її професійного розвитку. У своїй роботі вона опікувалася зверненнями людей, чиї права були порушені, працювала з надзвичайно складними та чутливими питаннями, де поряд із професійністю особливо важливими є уважність і людяність.
У 2023 році Олена вступила до Маріупольського державного університету за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Продовжувала навчатися, брати участь у професійних заходах, форумах, семінарах і тренінгах.
Того ж року її роботу було відзначено Подякою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з нагоди Дня державної служби.
У серпні 2024 року Олена очолила Департамент моніторингу додержання рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
І весь цей час паралельно з роботою, навчанням та вихованням трьох дітей тривала її особиста боротьба — за повернення чоловіка.\
Олена його дочекалася. Чоловік повернувся з російського полону, і після довгої розлуки родина знову змогла бути разом.
Сьогодні історія Олени Антоненко для нас — не лише історія професійного успіху. Вона про здатність продовжувати жити й діяти тоді, коли особисті обставини, здається, залишають для цього дуже мало сил. Про відповідальність за дітей, наполегливість у боротьбі за близьку людину і роботу, спрямовану на захист інших.
Сила громади — в її людях. І одна з них — Олена Антоненко.
