Борщ для українця – символ надійного даху над головою, родинного тепла, сімейної злагоди, окраса столу і оселі, насолода і втіха і в будні, і в свята.

Страв, у які «зволочена» різна городина, багато в  кухнях народів, що мешкають на усіх материках. Але такого , як у борщі, поєднання овочевих компонентів, способів їх обробки і специфіки закладання не знайдеться у найбагатших і найвишуканіших перших стравах.

В останній літній день, який не втратив врожайного розмаїття, але в який зазирає строкатими барвами осінь у соцгуртожитку відбулось свято борща. Учасниками заходу стали працівники і клієнти закладу, які здебільшого є випускниками Краматорського вищого торгово-кулінарного училища. Протягом приготування сироти дізнались про історію його виникнення ( за припущенням професора П.П.Чучки перша згадка лексеми «борщ» припадає на 1619 р.), різні рецепти його приготування, про відношення видатних українців минулого та сьогодення, а також іноземців до цієї української народної страви.

…І  сам процес підготовки компонентів, їх обробки і закладки… Все це відбувалося з використанням методів інтерактивного навчання.

Враховуючи драматичність і складність долі мешканців соцгуртожитку, їх характери, проблеми у рівні вихованості, працівники намагалися довести, що нещирим, нервовим, хворим до червоного борщу братися не варто – зіпсуєш апетит.

Обід був спільним – сироти і працівники – з молитвою, добрим настроєм і радістю.

З покоління в покоління українець чаклував, чаклує і буде чаклувати над дивною енергетичною силою цієї страви.