|
|
Новини
|
16.11.2026 |
|
Вікторія Руднєва - жінка, в житті якої сила захисниці поєднується з турботою матері, а мужність - з любов’ю до життя. Народилася вона в Маріуполі, створила родину, виховала двох доньок і знайшла своє покликання у праці на рідній Донеччині.
У 2017 році Вікторія підписала контракт з Державною прикордонною службою України. Після чотирьох років служби повернулася до мирної праці - займалася бджільництвом, розвивала власну пасіку та виготовляла свічки з натурального воску. Отриманий європейський грант став визнанням її наполегливості й прагнення розвивати власну справу.
Повномасштабне вторгнення рф знову змінило її життя: війна зруйнувала дім у Маріуполі, забрала близьких і позбавила родину звичного відчуття безпеки. Та навіть після цих втрат Вікторія не залишилася осторонь. Вона знову стала на захист України, приєднавшись до 67-ї окремої механізованої бригади ДУК «Правий сектор». Обіймала посаду головного сержанта - командира відділення кулеметного взводу, брала участь у бойових діях на Донецькому, Луганському та Харківському напрямках.
Контузії, поранення та встановлена II група інвалідності стали важкими випробуваннями, але не перекреслили її прагнення жити й будувати майбутнє. Сьогодні Вікторія залишається матір’ю, для якої найважливіше - майбутнє її доньок, та жінкою, яка пройшла крізь воєнні випробування, зберігши силу духу.
Її службу відзначено нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю «За військову службу Україні».
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.lt/mpocib
|
|
16.11.2026 |
|
Є люди, чия незламність вимірюється не словами, а вчинками. Лілія Прутян -військовослужбовиця родом з Донеччини, бойова медикиня, мама трьох синів. Її історія – про випробування, які не змогли зламати віру в життя, любов до родини та відданість Україні.
Лілія стала до лав Збройних Сил України у 2017 році, а згодом опанувала фах бойової медикині й вирушила на передову. Під час оборони Маріуполя у березні 2022 року вона потрапила в російський полон. Попереду були тривалі місяці неволі, тяжкі випробування та розлука з наймолодшим сином Дімою, який залишався на тимчасово окупованій території.
Після звільнення у вересні 2024 року Лілія пройшла реабілітацію та зробила все можливе, щоб повернути сина до безпеки. У лютому 2025 року, подолавши складний маршрут через кілька країн, Діма нарешті возз’єднався з мамою в Києві.
Її стійкість відзначена на військовому рівні: 31 грудня 2024 року Лілію нагороджено відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «За незламність».
Та незламність Лілії – не лише в тому, що вона витримала. У березні 2025 року після реабілітації вона повернулася до військової служби на посаду медичної сестри лікувального відділення медичної роти військової частини. Знову присвячує себе допомозі українським захисникам, для яких професійність, рішучість і готовність прийти на допомогу можуть мати вирішальне значення.
Історія Лілії – про силу, яка не черствіє від болю, про материнську любов, що долає відстані, та про відповідальність, яка веде вперед навіть після найважчих випробувань
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.li/gqrubj
|
|
16.11.2026 |
|
Для Ольги Манакової, уродженки Маріуполя та жительки села Тополине, повномасштабна війна почалася у лютому 2022 року.
Випускниця Приазовського державного технічного університету, Ольга мала вагомий професійний досвід роботи на металургійному комбінаті імені Ілліча - від начальника бюро планування до фахівця відділу радіаційної безпеки.
Вона разом з родиною пережила блокаду Маріуполя, після чого виїхала через Запорізьку область до Дніпра. Унаслідок бойових дій загинув її чоловік, Євген Манаков, який служив у Силах оборони України. Попри тяжку втрату, Ольга зосередилася на допомозі людям, які через війну втратили домівки.
З перших днів вимушеного переміщення вона долучилася до підтримки співвітчизників, зокрема працювала у проєкті «ЯМаріуполь», допомагаючи землякам з адаптацією та отриманням необхідних послуг.
Сьогодні, співпрацюючи з районним інститутом розвитку соціальних послуг та адміністрацією Микільської селищної громади, Ольга опікується людьми похилого віку, родинами з дітьми, людьми з інвалідністю та переселенцями. Вона сприяє залученню допомоги від благодійних фондів і допомагає у вирішенні нагальних побутових і соціальних питань мешканців громади.
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.li/vogxvb
|
|
16.11.2026 |
|
Капітан Ганна Сергієнко — офіцерка Військової служби правопорядку Збройних Сил України, юристка за фахом.
Ганна народилася й зростала в Бахмуті, де понад 12 років брала участь у мистецькому житті громади. У 2018 році з відзнакою закінчила Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого за ступенем магістра права та розпочала роботу юрисконсулькою.
У грудні 2019 року вона склала військову присягу та вступила до лав Військової служби правопорядку. Пройшовши шлях від Донецького зонального відділу до Головного управління ВСП ЗСУ, отримала статус учасниці бойових дій та офіцерське звання капітана. Нині вона виконує службові обов'язки безпосередньо в зоні бойових дій, забезпечуючи дотримання правопорядку та військової дисципліни.
За сумлінну службу капітан Сергієнко відзначена відомчими нагородами: почесними знаками Головнокомандувача ЗСУ «За сумлінну службу» та «Хрест Військова честь», медаллю Міністерства оборони України «Хрест пошани», а також нагрудними знаками «За зразкову службу» та «Знак пошани».
Історія Ганни Сергієнко — це приклад професійної відданості військовій службі, виконання обов'язку та стійкості в умовах бойових дій.
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surli.cc/pzmfqx |
|
16.11.2026 |
|
Є люди, чия мужність проявляється не в гучних словах, а у вчинках, які рятують життя та надихають інших. Саме такою є сержант Збройних Сил України Майя Касяненко — медична сестра медичної роти військової частини, для якої допомога іншим стала справою честі.
Свій шлях військової служби Майя обрала у 2020 році, приєднавшись за контрактом до повітрянодесантної Січеславської бригади. Відтоді вона присвятила себе служінню Україні та порятунку життя українських захисників, щодня демонструючи професіоналізм, відповідальність і відданість обраній справі.
Виконуючи бойові завдання, Майя неодноразово стикалася зі складними та небезпечними обставинами, які вимагали витримки, рішучості й готовності діяти заради інших.
Попри всі випробування, сержант Касяненко залишається вірною своєму покликанню — допомагати тим, хто цього потребує. Її мужність, стійкість і відданість військовому обов’язку є свідченням незламного характеру та сили духу українських військових медиків.
Побратими й посестри цінують Майю за надійність, витримку та готовність прийти на допомогу в найскладніші моменти. Для них вона — людина, на яку можна покластися, а її рішучість і людяність є джерелом підтримки та впевненості. Своїми діями Майя доводить, що справжній героїзм полягає у готовності діяти заради інших навіть тоді, коли сама опиняєшся перед небезпекою.
Її історія - це приклад незламності, сили духу та людяності, які допомагають Україні вистояти.
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.li/pzxjut
|
|
16.11.2026 |
|
Валерія Чорна - поліцейська з Волновахи, яка обрала шлях служіння людям і рідній Донеччині. Вона виросла в родині, де допомога іншим є покликанням: її батько працює в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, а мама - військовослужбовиця. Саме приклад батьків сформував у Валерії почуття відповідальності, мужність і готовність прийти на допомогу.
Після навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ вона повернулася до служби на Донеччині. Валерія долучалася до евакуації мирного населення, зокрема дітей, з Костянтинівки. За кожною евакуацією - людські долі, вимушене прощання з домом і дитячі очі, у яких замість безтурботності з’являється тривога.
Цей досвід допоміг їй усвідомити, наскільки важливо не лише врятувати людину від небезпеки, а й підтримати її у найважчу мить. Сьогодні Валерія продовжує службу в батальйоні поліції особливого призначення ГУНП у Донецькій області, де кожен її крок сповнений відповідальності, відваги та прагнення захистити найцінніше — людське життя.
За бронею поліцейської форми - чуйне серце молодої дівчини, яка знає ціну родинного тепла, хвилювання за близьких і надії на мирне завтра.
Історія Валерії - про дівчину, яка виросла на прикладі батьків-захисників, залишилася вірною рідному краю та зберегла здатність співчувати навіть серед небезпеки. Вона доводить: броня може захищати тіло, але справжня сила народжується в серці, яке не втрачає людяності.
Її мужність не означає відсутності страху. Вона проявляється в готовності йти вперед, допомагати тим, хто цього потребує, і берегти людяність навіть у найважчі часи.
Історії таких жінок надихають, додають віри й нагадують, що за кожним проявом незламності стоять любов і відданість своїй справі.
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.li/mjuxrd |
|
16.11.2026 |
|
У Кропивницькому з 1 жовтня запрацював Центр психологічної реабілітації осіб з узалежненнями «Віднова», який відкрила переселенка зі Слов’янська, психологиня Наталя Бондаренко.
Ідея створення центру виникла у фахівчині під час навчання в Харківському інституті гештальт-терапії та Українському інституті практичної аддиктології, а також під час волонтерської роботи у військовому госпіталі.
Її історію розповідає видання «Доступ медіа».
Під час роботи Наталя помітила, що допомоги потребують не лише люди із залежностями, а й ті, хто поруч із ними. Родини переживають наслідки хвороби разом із близькою людиною, але про їхній стан часто ніхто не питає.
«Я чую історії, коли чоловік повернувся з війни, почав вживати алкоголь, розлучився з дружиною. Страждає вся родина. І їй теж потрібні допомога й підтримка», - розповідає вона.
Особливість центру «Віднова» полягає в комплексному підході. Заклад пропонує роботу з різними видами залежностей (тютюнова, алкогольна, наркотична, ігрова), а також надає допомогу при ускладнених станах – посттравматичному стресовому розладі та депресії. Програма передбачає індивідуальну та групову психотерапію, консультації лікаря-психіатра й нарколога, а також групи підтримки для членів родин та близьких тих, хто зіткнувся з цією проблемою.
Для запуску власної справи підприємниця скористалася урядовою програмою «Власна справа», отримавши 350 тисяч гривень грантової підтримки. На залучені кошти придбали меблі й обладнали комфортний і безпечний простір для прийому клієнтів.
Крім того, за умовами гранту Наталя створила два нові робочі місця - до команди вже приєдналася адміністраторка, а також залучають кваліфікованого психотерапевта.
«Наша перевага в тому, що ми поєднуємо медичний та психологічний підходи: лікарі-психіатри та наркологи можуть призначити медикаментозне лікування, а ми працюємо з психікою — допомагаємо переключити мислення від залежності до свободи», - підкреслює Наталя Бондаренко.
Програма закладу передбачає індивідуальну та групову психотерапію, консультації профільних лікарів, а також групи підтримки для родин і близьких пацієнтів.
Серед найближчих планів - запустити групу підтримки для рідних людей із залежностями та групи для ветеранів. А ще провести офіційне відкриття «Віднови» - запросити психологів і психотерапевтів міста, щоб розповісти їм про роботу центру й налагодити співпрацю.
Український народ – працьовитий і незламний.
Разом до Перемоги! За інформацією департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації |
|
16.11.2026 |
|

З 9 по 12 листопада 2026 року в місті Ужгород відбувся чотириденний тренінг на тему: «Запобігання сексуальному та гендерно зумовленому насильству (ГЗН/SGBV), гендерно чутлива підтримка та допомога з урахуванням гідності в умовах гуманітарної кризи».
Участь у навчальному заході взяли представниці закладів освіти Новодонецької селищної ради — Жанна Воронова (директор Новодонецького ЗЗСО №16), Катерина Комісар (директор Степанівського ЗЗСО) та Світлана Омельченко (педагог Новодонецького ОЗЗСО).
Головною метою заходу стала розбудова потенціалу фахівців і фахівчинь місцевих органів влади, закладів освіти, соціальних служб та громадських об'єднань Донецької області для ефективного виявлення та реагування на ризики у сфері захисту населення.
Упродовж інтенсивних навчальних днів учасниці поглибили знання щодо алгоритмів виявлення випадків насильства, опанували сучасні підходи до надання гендерно чутливої підтримки та психосоціальної допомоги постраждалим з дотриманням принципів поваги до людської гідності в умовах війни та гуманітарної кризи.
Набуті знання та практичні навички учасниці тренінгу впроваджуватимуть у роботі освітніх закладів Новодонецької громади задля створення безпечного та підтримуючого середовища для учасників освітнього процесу.
|
|
16.11.2026 |
|

Впродовж чотирьох днів учасники випробовували свої сили у дев’яти адаптивних видах спорту. Для більшості з них ці змагання стали першим досвідом участі в Іграх.
До заходу долучилися засновник Invictus Games, представники The Invictus Games Foundation, а також принц Гаррі.
Всеукраїнські Ігри Нескорених стали можливістю для ветеранів, ветеранок і військовослужбовців продемонструвати силу духу, витримку та наполегливість, а також об’єднатися навколо спільних цінностей, взаємної підтримки, стійкості й незламності.
Пишаємося ветеранами Донеччини, які попри всі випробування знаходять у собі сили рухатися вперед, досягати нових цілей та гідно представляти наш регіон.
Додатково зазначаємо, для отримання інформації та допомоги ветеранам і їх родинам працює чат-бот «Захисники Донеччини» у Telegram: t.me/ZakhysnykyDonechchyny_bot.
Телефон для консультацій: 095 555 31 15 (управління з питань ветеранської політики Донецької облдержадміністрації)
|
|
16.11.2026 |
|

Ця допомога стала життєво необхідною для тисяч людей, які опинилися у скруті через військову агресію. До складу вантажу увійшли продуктові набори, питна бутильована вода, засоби гігієни, будівельні матеріали, медичні препарати, непродовольчі товари та інша необхідна допомога.
Донецька облдержадміністрація висловлює щиру вдячність всім благодійним організаціям, волонтерам, які самовіддано працюють, ризикуючи своїм життям, щоб доставити допомогу до найвіддаленіших куточків регіону.
За інформацією департаменту економіки облдержадміністрації
|
|
15.11.2026 |
|
Лейтенант поліції Валерія Біленець працює в евакуаційному підрозділі «Білий Янгол». З початку повномасштабної війни вона вивозить людей з-під обстрілів, спочатку – з Лиманської громади, а зараз – з Краматорська та району. Щодня ризикувати життям її змушує любов до рідної Донеччини та відповідальність перед мешканцями: «Тут залишаються люди, яким я потрібна. Моя місія – врятувати всіх і вижити самій». У 2026 році евакуації стали набагато складнішими: ворог перетворив дороги на кілзони та прицільно атакує евакуаційні машини дронами. Валерія пережила влучання БпЛА в автомобіль, поранення, збивала дрони й разом з колегами потрапила під бомбовий удар. Тоді КАБи впали неподалік екіпажу, і Валерія з напарниками накрили собою навколишніх людей, а також врятували важкопоранену жінку.
У таких умовах за неповний рік екіпаж Валерії евакуював понад 1500 людей, серед них – діти, маломобільні, постраждалі від обстрілів. Сьогодні Валерія Біленець координує екіпажі під час виїздів: стежить за небом, попереджає про загрози, коригує логістику. Вона – очі та вуха «білих янголів»: «У цей момент життя людей і колег – на моїй совісті».
Для евакуйованих людей Валерія Біленець стала єдиним зв’язком з домом і надією на допомогу. Їй у відчаї зателефонувала жінка, чий чоловік у Краматорську встиг сказати «мене поранило» і далі – тиша. Валерія по своїх каналах знайшла його в лікарні сусідньої області – у важкому стані, але живого.
Довіра людей – найцінніша нагорода для поліціянтки: «Моя мотивація – це діти, які не бачили нічого, крім бомбардувань і темних підвалів, а тепер можуть гуляти на майданчиках. Це врятована Донеччина».
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.li/uhhnui
|
|
15.11.2026 |
|
Галина Глухова народилася в Маріуполі на Донеччині. У 1989 році закінчила загальноосвітню школу № 1 та здобула фахову медичну освіту за спеціальністю «Сестринська справа». 25 років працювала медичним працівником.
Свідомий шлях захисниці розпочала у 2015 році з короткострокового контракту в розвідувальному батальйоні, а у 2019 році остаточно пов’язала життя з ЗСУ, вступивши до зенітного ракетного полку та пройшовши підготовку в центрі «Десна». Ранок 24 лютого 2022 року зустріла зі зброєю в руках на бойовому посту у складі сил ТрО Білої Церкви, приймаючи сотні добровольців під вибухами.
Попри біль за заблокований рідний Маріуполь, Галина пройшла найгарячіші точки фронту: Покровськ, Куп'янськ, Ізюм, Новгород-Сіверський та інші напрямки. У Куп'янську під час ворожого ракетного удару вона опинилася під завалами, але продовжувала рятувати життя побратимів.
За відвагу та бездоганну службу Галина Глухова відзначена грамотами Командувача військ ОК «Південь», нагородами в/ч та 5 медалями за мужність і відвагу. Вона є прикладом сучасної української жінки-воїна, яка пройшла шлях від цивільної медсестри до бойової медика ЗСУ.
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.li/qcvenk
|
|
|
|
|