Цей день - не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

До Комунальної установи «Донецький Обласний Центр Соціально-Психологічної Допомоги», у цей почесний день завітали пенсіонери, Червоницький Борис Григорович, Червоницька Валентина Степанівна, Стрижченко Лілія Вікторівна, які розповіли про своє тяжке життя, як виховували дітей та онуків, а деякі вже виховують правнуків.
Тяжкі випробування випали на долю цих людей. Та, пройшовши крізь жахи тоталітаризму, голодоморів, війни та репресій, вони зуміли вистояти і пронести через життя найкращі духовні якості покоління - честь, гідність, вихованість, толерантність.

Найбільше багатство літніх людей - їх досвід, мудрість, вміння. Людина, яка дожила до похилого віку, гідна поваги навіть тільки тому, що їй це по милості Божій вдалося. Далеко не всім дано таке величезне досягнення і благовоління відчути мудрість своїх років.

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні

Для людей, для птахів, для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими, як ви.