5 липня поточного року колектив та клієнти соцгуртожитку для дітей-сиріт мали честь взяти участь у відкритті музею супротиву українського Донбасу окупаційним режимам «Дружківська катівня».

Майже у центрі міста у дворі виконкому міської ради стоїть споруда XIX сторіччя, яка за різної влади виконувала одну роль: бути в’язницею для нескорених. За царських часів - це жандармерія, за часів СРСР – НКВС, під час світової війни – гестапо, у подальшому – міліція та тюрма. У 2014 році, під час тимчасової окупації території Дружківки збройними формуваннями Російської Федерації та її найманцями, у підвалах споруди, де свого часу утримували дисидентів Миколу Руденка і Олексу Тихого, створили комендатуру, де були закатовані патріоти України з м. Дружківка.

На відкритті музею, який створено завдяки свідомим та активним громадянам міста, товариству Олекси Тихого, волонтерам агітпотягу «Труханівська Січ», Українському інституту національної пам’яті та іншим не байдужим українцям, пролунали страшні свідчення жертв тих катувань.  Анатолій Водолазький та Василь Зандер, в’язні катівні, викликали своїми спогадами хвилю жаху та розпачу у присутніх.

Музей «Дружківська катівня» - це той меседж для нас та тим, хто буде після, що це не можна пробачити та не можна забути. І що такі звичні слова як «права», «патріотизм», «свідомість», «свобода», «незалежність», «Батьківщина» - найдорожчі у світі, виборені з кров’ю.