До початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у Дружківці діяв Донецький обласний соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Як зараз живуть вихованці Соцгуртожитку з нами поділився директор гуртожитку Володимир Клюшник.

"Говорять, що війна людей розлучає.

Так, розлучає. Рідних, близьких, знайомих. Але тільки фізично і то не завжди. На духовному та ментальному рівні війна багатьох об'єднує.                 

Восени 2022 року за різних причин та обставин з Соцгуртожитку було відраховано всіх набувачів послуг. Більша частина клієнтів - хлопці - відразу підписали контракти зі Збройними Силами України. Таких було семеро.                                                                 

Далі вони - у навчальних центрах та на війні. Дехто з них на війні вже близько року, дехто - декілька місяців. Хтось - у прикордонних військах, хтось - у піхоті, хтось несе службу з охорони Генерального штабу ЗСУ. Дехто пройшов пекло Вугледару, дехто - м'ясорубку Бахмута і зараз знаходиться там. За цією воєнною буденністю та героїкою одночасно є і сумні факти: двоє хлопців поранені, один з них тяжкий. Ще один з контузією.

Після повномасштабного вторгнення рф в Україну хлопці-воїни здебільшого  перейшли на спілкування українською мовою, стали краще обізнаними з деяких питань історії України, основ Української держави та права.  А головне, вони почали звертатись один до одного не по прізвиськах,  як раніше, а не інакше як "братику".

За часів перебування хлопців у Соцгуртожитку вони багато проблем і ризиків приносили співробітникам закладу. І, здавалось би, після  відрахування можна було б "махнути рукою" в їх бік. Але зараз це відчувається як дрібниці. Соцгуртожиток допомагає своїм хлопцям : кухонне приладдя, ліки, військові аптечки, побутові речі - усе, що в пригоді солдату для облаштування військового побуту. Звичайно ж, психологічна підтримка.

Тримаємо за хлопців кулаки.

Віримо в ЗСУ та український народ. Ні, не віримо, а знаємо. Знаємо, що ми непереможні!"