Мала честь бути запрошеною спікеркою на тренінгу для жінок зі статусом ВПО «Жіноче лідерство і політична участь».Дякую моїм колегам- тренеркам Maryna Perunovska і Anna Perepeliuk.

Говорити про політичну участь і мотивувати жінок, які через війну були змушені залишити свої домівки, готуватися до реалізації свого активного і пасивного виборчого права в приймаючих громадах - завдання не з простих.

Бо я добре знаю це на власному досвіді.

Коли на твої плечі одночасно звалюється стільки проблем: втрата дому, майна, роботи, пошук житла, нескінченна оренда, нова громада, нові люди, необхідність знову і знову доводити, що ти маєш право на гідне життя…

І коли за всім цим стоїть ще й біль за рідне місто, до якого ти мрієш повернутися.

Слухала історії цих жінок - і мороз по шкірі.

На жаль, багато проблем людей зі статусом ВПО залишаються невирішеними на державному рівні. Питання житла, компенсацій за втрачене майно, інтеграції в нові громади, впевненості у завтрашньому дні досі потребують системних рішень.

І ось на цьому тлі ми говоримо про політичну участь.

Чи до політики жінці, яка сьогодні думає, як заплатити за орендовану квартиру?

А я переконана, що саме тому ми й маємо говорити про участь у прийнятті рішень!

Бо хто краще за цих жінок знає, які рішення потрібні людям, які втратили дім? Хто краще розуміє, як це - починати життя з нуля? І хто може так наполегливо відстоювати права тих, чиї голоси досі недостатньо чутні?

І знаєте, що мене найбільше надихнуло?

Ці жінки вже не просто шукають відповіді на свої запитання. Вони ставлять перед собою цілі. Вони хочуть діяти. Впливати. Змінювати.

А політичні інструменти, які пропонує програма She Leads Ukraine від UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні, можуть допомогти їм перетворити власний досвід, лідерський потенціал та громадську активність на реальну участь у прийнятті рішень.

І ось що я сказала цим жінкам:

«Ми не обирали долю переселенок. Але ми можемо обирати, ким бути далі. Не лише тими, хто чекає на рішення влади, а й тими, хто бере участь у їх ухваленні. Бо наш досвід втрат не повинен визначати наше майбутнє. Натомість він може стати нашою силою, нашим голосом і нашою відповідальністю за зміни».

Дякую кожній учасниці за довіру, відвертість і готовність рухатися вперед.

Я дуже хочу, щоб на наступних виборах ми побачили серед кандидаток більше жінок, які знають ціну втрати дому, але не втратили віри в себе, у свої громади та в Україну.

Бо жінки ВПО мають бути не лише почутими. Вони мають бути представленими там, де ухвалюються рішення, що впливають на їхнє життя.